Тибетці за рекордно короткий час пристосували свою генетику до життя на
«даху світу»
Жителі Тибету протягом рекордно короткого часу змогли пристосуватися до
складних умов життя у високогірному регіоні. Менш ніж за 3 000 років у
них розвинулися генетичні мутації, необхідні для виживання за цих умов.
«Це найшвидша генетична зміна, яку ми будь-коли спостерігали у
людей», - сказав Размус Нільсен з каліфорнійського університету Берклі,
котрий керував дослідженням з порівняння генетичних відмінностей між
тибетцями і китайцями. Окрему статтю цій еволюції присвятило у п'ятницю
авторитетне видання Science
Згідно з даними вчених, тибетці та китайці розмежувалися на дві
окремі групи приблизно 2 750 років тому. Найбільша група оселилася у
високих горах Тибету, де складні умови життя призвели до того, що
населення скорочувалося, оскільки виживали лише найсильніші. Тим часом
інша група, котра оселилася в регіоні з кращими умовами, дуже швидко
розмножувалася.
Боротьба за виживання
Натомість мешканці Тибету пристосувалися жити на висоті 4 тисяч
метрів, де вміст кисню в атмосфері на 40 відсотків менший, ніж на рівні
моря. «Від таких різких змін багато людей просто вимерли, оскільки у них
були неправильні версії генів», - відзначає Нільсен.
Учені провели генетичний аналіз даних 50 тибетців, які жили на висоті
понад 4 тисячі метрів упродовж щонайменше трьох поколінь. Результати
порівняли з даними 40 китайців з Пекіна і 100 жителів Данії. У
порівнянні з китайцями у тибетців виявили 30 видозмінених генів.
Половина з них, як заявляють науковці, впливають на процес кисневого
обміну. Лише одна мутація була виявлена у 90 відсотків тибетців, але
тільки у 10 відсотків китайців. Йдеться про версію гена, який ще
називають «геном суператлетів» - ЕРАS1. Ще однією особливістю жителів
Тибету на відміну від китайців став показник гемоглобіну. Цей протеїн
відповідає за транспортування та розподіл кисню в організмі. Незважаючи
на низьку концентрацію гемоглобіну, багато тибетців мають нормальну
концентрацію кисню в крові. Цей парадокс учені пов'язують з геном EPAS1.
Великі сподівання
Тіло людини, яка живе у низинах, після переходу на висоту понад 4
тисячі метрів одразу ж реагує: з'являється втома, головний біль, діти
народжуються з нижчою масою тіла. Також зростає рівень дитячої
смертності. Водночас тибетці та інші народи, котрі традиційно живуть у
високогірних районах, не мають таких проблем.
Результати дослідження, за словами Нільсена, є дуже важливими,
оскільки можуть відіграти вагому роль у вивченні реакцій людського тіла
на низький рівень кисню. Це могло б пролити світло на багато хвороб,
насамперед тих, які пов'язані з кисневим голодуванням плоду до або під
час народження, припускають фахівці. «Це вперше, коли нам вдалося
завдяки еволюційним даним визначити важливу функцію одного гена»,-
сказав науковець. Проведення дослідження фінансували організації зі США,
Данії та Китаю.
Наталя Неділько / Дмитро Каневський / afp / apn http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5756604,00.html
|
