Фахівці одразу
акцентують на тому, що онкозахворювання молочної залози – проблема не
лише українська, а загальносвітова. Різниця лише у ментальності
української і європейської жінки. Українські жінки упереджено
ставляться до цього захворювання і звертаються уже занадто пізно,
повідомив на засіданні Львівського прес-клубу реформ онкохірург-мамолог
Ярослав Голдун. Це якщо говорити про категорію жінок після сорока
років, коли ризик захворювання значно більший.
До
проблем з добровільним обстеженням додається ще проблема з обладнанням.
Так, нині на Львівщині працює лише сім мамографів за потреби у півтори
сотні, каже лікар Голдун. Практично щороку медики реєструють до семиста
нових випадків раку молочної залози на Львівщині, хоча показники
захворювання на цю недугу в області не є вищими за всеукраїнські.
Реабілітація – справа самих онкохворих?
До
проблем з профілактики раку, представники громадських організацій
додають проблеми з реабілітацією хворих: „На сьогодні у Львові і в
Україні загалом взагалі відсутня реабілітація, в нас немає приміщень, а
якщо і є, то вони не пристосовані. Жінка, яка виходить з лікарні,
залишається сам на сам з проблемою, медики психологічної допомоги не
надають”, каже представник громадського товариства, що опікується
жінками, які перенесли недугу, Ельвіра Ємеліна.
Справді,
у Львівському онкоцентрі навіть не передбачено посади психолога, каже
заступник начальника головного управління охорони здоровя на Львівщині
Ірина Микитчак, але допомога громадських організацій куди ефективніша,
вважає вона. Саме лікування хоча і не дешеве, але витрати передбачені
державною програмою, кажуть медики, а тому процес є безкоштовним. Утім,
представники громадських товариств запевняють, що на практиці, жінкам
доводиться платити не малі гроші за хіміотерапію і ще за не одну
послугу.
Автор: Галина Стадник
Редактор: Захар Бутирський
http://www.dw-world.de/dw/article/0,,4785020,00.html
