Молода науковець Тіна Кох вже більше року досліджує, як реагують
людські злоякісні клітини на опромінення в умовах космосу. «Це генетична
лабораторія, перший ступінь безпеки. Я вбираю рукавиці і дістаю клітини
з інкубатора. Важлива стерильність. Треба транспортувати клітини на
опромінення. Вони дуже не люблять, коли їх дістають з інкубатора – для
них це неабиякий стрес», - дбайливо розповідає аспірантка про клітини,
немов це якісь милі звірятка.
Лабораторія для Тіни – рідний дім. Якщо вона з таким же ентузіазмом
працюватиме і надалі, колись її дослідження можуть допомогти захищати
астронавтів від небезпечного опромінення. 29-річна дослідниця вивчала
біологію. Коли шукала місце в аспірантурі, в інтернеті випадково
наштовхнулася на програму Space Life.
Напрямки досліджень різні, мета - одна
Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift: Аланкрита приїхала з далекої Індії
25 молодих науковців з усього світу досліджують та експериментують
під егідою Німецького аерокосмічного центру. Центр має лабораторії у 13
містах Німеччини, однак основні дослідження сконцентровані у Кельні.
Аспірантську програму центр веде у співпраці з цілою низкою
університетів – від Кіля до Реґенсбурга. Лекції читаються блоками по три
місяці - англійською мовою. Раз на рік всі аспіранти збираються, аби
представити один одному свої проекти.
Аланкрита Маґатшкі у себе на батьківщині, в Індії, вивчала фізику,
математику та електротехніку. До далекої Німеччини наважилася поїхати
заради науки. «У програмі Space Life мене захоплює те, що тут разом, в
одній будівлі, працюють науковці зовсім різних напрямків. Мета у всіх
спільна – краще зрозуміти життя у космосі», - каже дослідниця. На
відміну від однокурсниці Тіни Кох, 24-річна Аланкрита мріє досліджувати
загадки всесвіту вже давно. Натхнення прийшло однієї миті далекого 1994
року, коли в Індії було сонячне затемнення.
Тим часом Тіна Кох зі своїми злоякісними клітинами вже дісталася
однієї з лабораторій, розташованих у підвалі Кельнського аерокосмічного
центру. Вона регулярно приносить сюди клітини на деякий час, аби щоразу
порівнювати їхній стан. «Ось наша рентгенівська установка. Сюди ми зараз
помістимо наші клітини і будемо опромінювати їх, аби потім подивитися,
які гени активуються», - пояснює аспірантка.
Космос їм тільки сниться
Тіна застерігає від розчарування усіх тих, хто під Space Life уявляє
собі різні тести у капсулах невагомості і усіляку іншу дивовижу.
Зрештою, її повсякденна робота не дуже відрізняється від буднів
звичайного біолога.
Bildunterschrift: Тіна у лабораторії
«Якщо поглянути окремо на мій проект, космос і на думку не спаде. Я,
по суті, не роблю нічого такого, чого я не робила до приходу у цей
центр. Я сиджу у лабораторії, працюю з клітинами. Це лише маленька
частинка у великому «пазлі», яким є наш проект дослідження космосу», -
зауважує Тіна Кох.
Фізик з Індії Аланкрита на комп’ютері розробляє фіктивні моделі
всесвіту, колега-біолог з Китаю досліджує, як змінюється у космосі
кістковий мозок, а спортивний психолог в одному із сусідніх з Тіною
кабінетів розробляє спеціальну тренувальну програму для астронавтів.
Далеко не кожен з молодих науковців після написання дисертації знайде
роботу, пов’язану безпосередньо із космосом. Однак успішна наукова
кар’єра майже гарантована. Адже дослідники з «космічної» сфери мають
дуже непогану репутацію. Зрештою, їм належать численні корисні
інновації, які знайшли широке застосування у повсякденному житті. Це і
сковорідка з тефлоновим покриттям, і ортопедичний матрац з «холодної»
піни або спортивні програми, які розроблялися для космонавтів і
прижилися у сфері посттравматичної реабілітації.
Автори: Сузанне Кордс/Євген Тейзе
Редактор: Леся Юрченко
http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5994070,00.html
